118. Коли складаєш ти хваління

Коли складаєш ти хваління і веселишся, брат,
Радієш, що знайшов спасіння,
Душі нетлінний скарб, —
Поглянь лиш на життєве море, і в нім побачиш ти
Потоки сліз, людей у горі, що тонуть в марноті.

Без світла віри у темряві плавці кудись пливуть,
І Сонце Правди, їм незнане, не освітляє путь.
Хто ж з нас відкликнеться на горе —
Тих моряків спасать?…
Їм руку помочі на морі, о, поспішіть подать!