137. Сіється зерно

Сіється зерно при ранній зорі,
Сіється зерно в південній жарі,
Сіється зерно, як ляже тінь,
Сіється зерно, – скінчивсь вже день…
Що будеш, друже, жать?
Що, друже, будеш жать?
Сіється в ясний чи похмурий час,
Сіється в силі чи в немочі в нас;
Зібране тут чи то там в небесах,
Праведне жниво чекає нас.
Падає зерно на стежці твердій,
Падає зерно на грунт кам’яний,
Падає зерно і у бур’ян,
Падає зерно й на добрий лан…
Що будеш, друже, жать?
Що, друже, будеш жать?
Сіється зерно і мрій, і зітхань,
Сіється зерно плачу і страждань,
Сіється зерно ганьби, гріха,
Сіється зерно і кривди, і зла…
Що будеш, друже, жать?
Що, друже, будеш жать?
Сіється зерно і добре, і зле, –
Всякеє зерно свій плід принесе…
Сіється зерно до того дня,
Аж поки Божі прийдуть жнива.
Що будеш, друже, жать?
Що, друже, будеш жать?