167. Я є вівця Ісуса

Я є вівця Ісуса, –
Він Пастир добрий мій;
Ним всюди я хвалюся:
Він дав душі спокій.
Себе віддав на муки,
За мене постраждав,
Від смерті, від розпуки
Мене урятував.
Я є вівця Ісуса, –
Він Пастир добрий мій;
Коли прийде спокуса,
Знаходжу захист в Нім.
Пречистою Він кров’ю
Мої гріхи обмив,
Небесною любов’ю
Мене Він оживив.

Я є вівця Ісуса, –
Він Пастир добрий мій;
Він, в знак любві союзу,
На вечері святій
Взяв хліб, благословивши,
Цченикам роздав,
Про смерть Свою відкривши
З вином їм чашу дав.

Я є вівця Ісуса, –
Він Пастир добрий мій,
Йому я віддаюся, –
Він є Спаситель мій…
Він душу наповняє
Любві вином святим,
Хліб з неба посилає,
І я кріплюся Ним.