Як вийду я з хати на поле

Як вийду я з хати на поле,
На воздух прекрасних цвітів,
В квітках я стою і на волі –
Ой, пахнуть квітки із садів!

Крізь листя дивлюсь я на небо,
На небі я бачу зірки.
Над ними я так призадумавсь:
Ой, хто ж засвітив ці зірки?

Чи їх засвітила природа?
Чи їх засвітили пани?
Чи їх засвітили незнатні?
Ой, де ж узялися вони?

Сказав би, що Бог засвітив їх,
Та кажуть, що Бога нема.
Сказав би природа створила,
Та ким же природа дана?

Зійду на високую гору,
Дивлюсь на природу землі:
Там бачу я стільки народу,
Під різним учином гріха.

Вони вже забули про Бога,
Вони не стидяться Його.
А Він все стоїть у порога,
Ось скоро побачать Його!

Побачать Його, всі побачать,
Та з чим Його будуть стрічать?
Ой, гірко тоді всі заплачуть,
Які кажуть, що Бога нема…